Як переконатися, що ваша дитина – справжній геній?
Дослідження обдарованої молоді тривають десятиліттями й учені використовують різні критерії: від показника IQ до стандартизованих тестів. Однак чи дійсно це – найкращий спосіб відшукати талант?
Роки досліджень доводять: все не так однозначно.
 |
Експерименти Льюїса Термена
Першим, хто спробував відшукати обдарованих дітей, став Льюїс Термен (Lewis Terman) – психолог Стенфордського університету. Він хотів з’ясувати, що вирізняє геніїв.
Щоб знайти обдарованих дітей, Термен використав показник IQ (коефіцієнт інтелекту). Майже 1500 дітей, IQ яких перевищувало 135, потрапили до "Генетичного дослідження геніальності" (The Genetic Study of Genius). Це дослідження почалося в 1921 році й досі триває. Його вважають одним з найдовших у психології.
Льюїса Термена цікавило все: здоров’я, стосунки з сім’єю та однолітками, звички дитини, професії батьків, побут.
Він хотів дізнатися, що ж відрізняє геніальну молодь. Однак вже за перші роки дослідження дійшов висновку, що обдаровані діти такі ж повноцінні, щасливі та здорові, як і "звичайні".
У 1925 році Термен написав книгу за результатами дослідження. Здавалося, на цьому можна було б зупинитися. Однак він захопився моніторингом настільки, що вирішив дізнатися, як складеться доросле життя обраних дітей.
 |
Після смерті Термена в 1956 році дослідження продовжили його послідовники. Моніторинг триває й триватиме, допоки живий хоча б один із учасників дослідження.
х життя склалися по-різному: хтось став професором, хтось – письменником, а хтось – поліцейським. Виявилося, що геніальні люди не завжди прагнуть займатися наукою.
Дослідження Термена мало суттєві недоліки. Усі діти були білошкірими та походили з середнього класу – отже, вибірка була нерепрезентативною.
Крім цього, Термен втручався в життя своїх обранців – допомагав їм і надавав рекомендації, що вплинуло на подальше життя дітей.
Тест IQ виявився не найкращим способом пошуку обдарованих дітей. Хоча б тому, що за його результатами відкинули Уільяма Шоклі та Луїса Альвареса – лауреатів Нобелівської премії з фізики.
Джуліан Стенлі та SAT
Дослідження Термена надихнуло іншого психолога – професора Джуліана Стенлі.
У 1972 році він вирішив провести власне дослідження та скористатися іншим критерієм геніальності – тестом на математичні здібності (Quantitative Reasoning). Це частина екзамену SAT (Scholastic Aptitude Test).
 |
Математичні завдання з тесту призначені для випускників школи. Однак під час дослідження їх вирішували діти 7-8 класів. Це була перша когорта в дослідженні математично обдарованої молоді SMPY (Study of Mathematically Precocious Youth), що триває вже понад 45 років.
Згодом, окрім математичних здібностей, почали оцінювати й Verbal Reasoning (словесно-логічне мислення).
Усього в дослідженні було 5 когорт з різними учасниками. До них потрапляли діти із топ 3% за результатами тесту – так набрали близько 5 000 учасників дослідження. Детальніше про них можна прочитати на сайті.
Останню, п’яту, когорту, дослідники додали у 1992 році. Вона виявилися "найстаршою": учасниками були студенти першого та другого років магістратури з наукових дисциплін у рейтингових вишів США.
Когорту з таким складом набрали, щоб перевірити, наскільки адекватні критерії пошуку талантів у сфері точних, природничих та інженерних наук.
Дослідження Стенлі знайшло послідовників: він співпрацював із педагогом-психологом Каміллою Бенбоу та професором психології Девідом Любінскі. Саме вони продовжили дослідження після смерті Джуліана Стенлі.
Як і Термен, Стенлі та його послідовники спостерігали за життям обраних дітей. Завдяки дослідженню Стенлі зрозумів, що для реалізації надзвичайного потенціалу також потрібна підтримка. Тому в 1980 році він заснував Центр для талановитої молоді при університеті Джона Гопкінса.
 |
Центр відкритий для студентів, які потрапили в топ 1% на вступних екзаменах. Тут обдаровані діти можуть пройти прискорені або поглиблені навчальні курси (наприклад, з давньогрецької мови).
Одним із випускників літнього табору центру став Марк Цукерберг – засновник Facebook.
Моніторинг життів обдарованих дітей, які вже й не діти, триває. Про деякі висновки можна послухати вже сьогодні.
45-річне дослідження SMPY у 15-хвилинному відео
Просторове мислення — підґрунтя креативності?
У 1977 році, через п’ять років після початку SMPY, Стенлі вирішив поекспериментувати з нетривіальними способами оцінки таланту.
Він розумів: якщо оцінювати лише математичні здібності та словесно-логічне мислення, інші таланти залишаються непоміченими. Необхідно було визначити їх та підтримати.
Тому Стенлі додав тестування на перевірку просторового мислення (Spatial Ability). Це здатність розуміти, аналізувати та запам’ятовувати відносини між предметами в просторі.
 |
| Приклади типових завдань для оцінки просторового мислення (використовувалися в проекті Talent, загальнодержавного оцінювання американських старшокласників 1960 року). Джерело зображення |
У першому завданні потрібно обрати тривимірний об’єкт, який утвориться, якщо згорнути плоский об’єкт ліворуч за пунктирними лініями.
У другому завданні необхідно співвіднести об’єкт ліворуч та аналог, що утвориться, якщо його повертати. Спробуйте!
Дослідники почали тестувати математичні здібності, словесно-логічне та просторове мислення. Якщо проаналізувати досягнення дітей через тридцять років після початку дослідження, можна помітити цікаві тенденції.
Як і очікувалося, діти, що отримали високі бали за вправи на словесно-логічне мислення, досягли успіхів у сфері гуманітарних наук (мистецтво, юриспруденція: соціальні науки).
Діти з високими балами з математичних завдань стали успішними в сфері точних і природничих наук. Зараз це називається STEM – Science, Technology, Engineering and Math (наука, технології, інженерія та математика).
Успішність визначала наявність публікацій в індексованих наукових виданнях: чим більше публікацій і цитувань, тим краще.
Окремо аналізували групу дітей, які не мали публікацій – лише патенти. Порівняно з іншими обдарованими дітьми, їхні результати були нижче середнього за вправи на словесно-логічне мислення, і середні – за математичні завдання.
 |
Однак ці діти мали хороші результати з тестів на просторове мислення: вище середнього, порівняно з іншими учасниками. Такі дані наштовхують на два висновки.
1. Реєстрація патенту свідчить, що діти змогли не лише опанувати вже наявні знання, а й вигадати та створити щось нове.
Отже, просторове мислення може бути підґрунтям для креативності та здатності створювати інноваційні продукти.
2. Дослідження Стенлі вкотре довело обмеженість стандартизованих тестів на кшталт SAT. Зазвичай вони направлені на оцінку двох типових здібностей – до гуманітарних або точних наук.
Однак інші таланти, наприклад, здатність мислити творчо, ігнорують. Отже, ігнорують дітей, ними обдарованих.
Ще у 1921 році американський психолог та педагог Едвард Лі Торндайк запропонував переглянути визначення розуму.
Раніше поняття "розум" передбачало здебільшого абстрактне мислення, а Торндайк запропонував додати ще дві складові: соціальний та механічний розум.
"Механічний" розум – це розуміння відношень між об’єктами в просторі. Ця ідея лягла в основу того, що ми сьогодні називаємо просторовим мисленням.
Вона зацікавила інших освітян і дослідників: у 50-х роках минулого століття психологи звернули увагу на просторове мислення, як на здібність, важливу для творчого мислення.
Однак в освітньому процесі здібності до просторового мислення досі недооцінюють. Хтозна, можливо, Альварес і Шоклі потрапили б до вибірки Термана, якби він враховував просторове мислення?
А скільки ще Альваресів і Шоклі залишаються непоміченими через неповноцінність стандартизованих тестів?
У наступному матеріалі ми розглянемо чинники, що впливають на успішність обдарованої молоді. А також дамо кілька порад, що допоможуть виявити та підтримати талант вашої дитини.