150 років від дня народження Леcі Українки, геніальної української письменниці, поетеси!

ГЕНІАЛЬНА ДОЧКА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

   25 лютого 2021 р. виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки (1871–1913) – письменниці, поетеси, перекладачки, культурної діячки

   Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім – Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Мати її – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист Петро Косач. Батьки багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Лесю і її брата Михайла у сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю – її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою.

   Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу. У дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватися. У 1884 р. у Львові в журналі «Зоря» було опубліковано два вірші («Конвалія» і «Сафо»), під якими вперше з’явилось ім’я – Леся Українка.

   Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом – у селі Колодяжне. В юнацькі роки Леся починає хворіти на туберкульоз, з яким вона боролася все життя. Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток дівчини, вона дістала глибоку і різнобічну освіту.

   Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник «Стародавня історія східних народів». Перекладала твори Гомера, Гюго, Байрона, Гейне, Шекспіра. Леся Українка ввела в українську мову такі слова, як «напровесні» та «промінь».

   Побувавши 1891 р. у Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.

   А от першою справжньою любов’ю Лесі Українки називають її друга по нещастю – хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського . Вони познайомилися в Ялті в 1897 р., приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26. Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник в душу. Він називав письменницю «Леся-Ларочка». Помер чоловік у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему «Одержима».

   Заміж Леся Українка вийшла вже після 30 років. Свого чоловіка, Климента Квітку, вона, безумовно, поважала, але кохання до нього не відчувала. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві.